Команда вчених з Південно-західного дослідницького інституту повідомила про виявлення метану на карликовій планеті Макемаке. Відкриття було зроблено за допомогою телескопа James Webb (JWST).
Макемаке була відкрита у 2005 році. Її діаметр становить 1500 км (приблизно дві третини від діаметра Плутона), а орбіта проходить на відстані 45 а. о. від Сонця. У неї є, як мінімум, один супутник.
Вчених давно цікавило, чи є у Макемаке атмосфера, а також із чого складається її поверхня. Для цього вони залучили телескоп JWST. Йому вдалося виявити спектральне випромінювання метану. Це відкриття робить Макемаке другим транснептуновим об’єктом після Плутона, на якому підтверджено наявність цього газу.
Спостережуване спектральне випромінювання метану було інтерпретовано як флуоресценція, що збуджується Сонцем, тобто повторне випромінювання сонячного світла, поглиненого молекулами газу. На думку вчених, це може вказувати або на розріджену атмосферу, подібно до Плутона, що перебуває в рівновазі з поверхневими льодами, або на більш перехідну активність, таку як кометоподібна сублімація або кріовулканічні шлейфи.
Перший сценарій передбачає тиск на поверхні всього близько 10 пікобар (у 100 мільярдів разів нижчий за атмосферний тиск Землі) і температуру газу -233 °C. Якщо він підтвердиться, Макемаке увійде в невелику групу тіл зовнішньої Сонячної системи, де обмін між поверхнею й атмосферою все ще активний.
Інша можливість полягає в тому, що метан виділяється у вигляді викидів, схожих на шлейфи. Створена вченими модель припускає, що газ може виділятися зі швидкістю кілька сотень кілограмів за секунду, що можна порівняти з водяними шлейфами гейзерів Енцелада і набагато перевищує активність, що спостерігається на Церері.
У майбутньому вчені мають намір продовжити спостереження карликової планети, щоб краще розібратися в процесах, що йдуть на її поверхні. У будь-якому разі відкриття показує, що Макемаке — це не мертвий залишок зовнішньої частини Сонячної системи, а динамічне тіло, де метановий лід усе ще перебуває в процесі еволюції.
За матеріалами Phys.org
