Астрономи використали космічний телескоп James Webb (JWST) для вивчення близького білого карлика. Спостереження дозволили дізнатися хімічний склад його навколишнього диска.
Білі карлики — це залишки сонцеподібних зір, які вичерпали запаси водневого палива і скинули зовнішні шари, залишивши після себе ядро, що поступово охолоджується. При розмірах, порівнянних з розмірами нашої планети, вони мають масу, яка може перевищувати масу Сонця.
Через дуже високу щільність будь-які важкі елементи на поверхні білих карликів дуже швидко «тонуть», занурюючись углиб. Своєю чергою це означає, що якщо в спектрі такого тіла є якісь елементи, крім водню і гелію, то вони були привнесені ззовні, шляхом акреції уламків планет, деякі колись оберталися навколо зорі й були знищені на стадії червоного гіганта. Дослідження подібних «забруднених» білих карликів має важливе значення, оскільки дає вченим можливість краще зрозуміти, як формуються та еволюціонують планети і з чого вони складаються.
Нещодавно в дослідженні таких об’єктів взяв участь JWST. Його метою став GD 362, також відомий як WD 1729+371 — білий карлик, розташований на відстані 183 світлових років від Землі. Його радіус становить 8790 км, маса — приблизно 0,57 маси Сонця, а ефективна температура поверхні оцінюється в 9500 °C.
Попередні спостереження GD 362 показали, що це один з найбільш забруднених білих карликів, відомих науці. Його атмосфера характеризується перевагою гелію з високим вмістом металів, а також аномально великою масою водню. Крім того, було виявлено пиловий диск, що оточує карлик, розташований на відстані 1,2–12 млн км від нього.
Завдяки високій спектральній роздільній здатності та чутливості своїх інструментів, JWST зумів виміряти склад пилового диска навколо GD 362. Виявилося, що він містить суміш аморфних і кристалічних олівінів і піроксенів, а також аморфний вуглець. Було встановлено, що вміст вуглецю, кисню, магнію, алюмінію і заліза у два рази перевищує вміст кремнію.
JWST не вдалося знайти в спектрі ніяких слідів води, а також інших водневмісних речовин. Це дозволяє припустити, що пил в диску більш сухий і містить менше водню, ніж в хондритних метеоритах.
«В цілому, результати вказують на те, що GD 362 оточений диском з твердими частинками, вміст елементів в яких приблизно відповідає вмісту в атмосфері білого карлика, що підтверджує зв’язок між диском і атмосферою, що виникає в результаті акреції планетного матеріалу», — підсумували автори статті.
Раніше ми розповідали про те, як теорія відносності дозволила життя в системах білих карликів.
За матеріалами Phys.org
