На цьому дивовижному фото телескопа Hubble зафіксовано наслідки зоряної драми. У кадрі можна побачити біполярну планетарну туманність, розташовану в сузір’ї Близнюків на відстані 4400 світлових років від Сонця.
Коли у XVIII столітті астроном Вільям Гершель (William Herschel) уперше побачив цю туманність, то помилково вважав, що спостерігає два різні об’єкти. Тож її половинки отримали власні позначення NGC 2371 і NGC 2372. Утім, іноді вчені з’єднують їх разом і користуються індексом NGC 2371/2.
Термін «планетарна туманність» напрочуд невдало відображає природу подібних об’єктів. Вони не мають жодного відношення до планет. Історія NGC 2371/2 почалася, коли сонцеподібна зоря перетворилася на червоного гіганта й почала скидання своєї оболонки в навколишній простір.
Знімок Hubble демонструє вельми складну структуру NGC 2371/2. Простір навколо вмираючої зорі заповнений щільними скупченнями матеріалу та струменями газу, що поступово змінюють свій напрямок, а також хмарами викинутої зоряної речовини, що розширюються. Ми можемо спостерігати всю цю пишність завдяки потужному ультрафіолетовому випромінюванню оголеного зоряного ядра. Воно іонізує навколишню матерію, роблячи можливими її телескопічні спостереження.
За астрономічними масштабами стадія планетарної туманності триває буквально одну мить. Уже за кілька тисяч років половинки туманності розсіються, а зоряне ядро охолоне й перетвориться на тьмяний білий карлик, який перестане випромінювати достатню кількість ультрафіолету для іонізації навколишньої речовини, і воно стане невидимим.
За матеріалами https://www.nasa.gov
