Поява перших континентів на ранній Землі змінила хімію океанів, і саме це, на думку науковців, могло створити умови для зародження життя. Такого висновку дійшли дослідники з Університету Британської Колумбії та Оксфордського університету, опублікувавши результати роботи в журналі Terra Nova.
Питання балансу
Науковці давно припускають, що бор відігравав ключову роль у зародженні життя: він допомагає стабілізувати крихкі цукри, необхідні для побудови РНК — молекули, яка, за сучасними уявленнями, передувала ДНК.
Проте бор діє лише у вузькому діапазоні концентрацій. Забагато — і він стає токсичним для біологічних систем; замало — і він просто не встигає зіграти свою роль.
Турмалін як регулятор
До появи перших великих суходолів — понад 3,7 млрд років тому — концентрація бору в давніх океанах, ймовірно, була небезпечно високою. Зміну ситуації, на думку дослідників, спричинив ріст гранітної континентальної кори. У ній у великих кількостях утворювався турмалін — мінерал, відомий як напівдорогоцінний камінь, — який зв’язував бор і надійно «замикав» його в породах.
З часом, у міру вивітрювання кори, елемент поступово вивільнявся у поверхневі води й зрештою стабілізувався на рівнях, близьких до сучасних океанічних. Саме такі концентрації, згідно з нинішніми науковими уявленнями, придатні для використання живими організмами.
«Ми говоримо про геологічну систему регулювання хімії земної поверхні, — пояснює доктор Брендан Дайк з Університету Британської Колумбії. — Зростання континентів не просто змінило обриси планети — воно могло задати хімічні умови, за яких життя стало можливим».
Урок для пошуку життя у Всесвіті
Знахідка має значення й для астробіології. Скелясті планети без гранітної кори, як-от Марс, навряд чи здатні підтримувати у своїх водоймах бор у формі, доступній для живих організмів.
Це означає, що геологічна еволюція планети може бути не менш важливою для її придатності до життя, ніж відстань від материнської зорі.
Джерело: phys.org
