Час від часу в Сонячну систему залітають об’єкти з міжзоряного простору, подібні до астероїда Оумуамуа та комети Борисова. Науковці дуже зацікавлені в тому, щоб подивитися на них. У новому дослідженні вони встановили, що для цього потрібно.
Міжзоряні об’єкти
19 жовтня 2017 року астрономи відкрили об’єкт 1I/2017 U1. Згодом він отримав назву Оумуамуа та виявився першим астероїдом, про який точно було доведено, що він є міжзоряним об’єктом, тобто залетів до нас з іншої зоряної системи. Згодом вчені відкрили комету Борисова, траєкторія якої також не залишала сумнівів, що це небесне тіло прилетіло до нас дуже здалеку.
Обидва ці міжзоряні об’єкти достатньо швидко наблизилися до Сонця і полетіли далі. З тілами Сонячної системи вони ніяк не взаємодіяли. Щобільше, дослідники навіть не встигли їх як слід розгледіти. Тож зараз вони чекають на нових гостей. Бо вони можуть містити в собі чимало важливої інформації.
Утворилися ці комети та астероїди біля інших світил, тож з їхнього хімічного складу ми багато можемо дізнатися про те, які умови панують там. Крім того, вони несуть на собі відбиток тисяч років подорожі крізь міжзоряний простір.
Перехоплювач міжзоряних об’єктів
Однак для того, аби як слід розгледіти міжзоряні об’єкти, треба підлетіти до них впритул, сісти й повернути на Землю зразки. А зробити це вкрай важко через надзвичайно високу швидкість, яку вони мають у момент зближення із Сонцем. Потрібний швидкісний зонд на кшталт розробленого ESA Comet Interceptor.
У новій статті, авторами якої є вчені з Південно-західного науково-дослідного інституту США, пропонується зосередитися на місії Interstellar Object Explorer (IOE). За їхніми словами, вона є реалістичною як у фінансовому, так і в технологічному плані.
Те, що для неї невдовзі має знайтися ціль, вчені не сумніваються. Вони підрахували, що щорічно крізь нашу систему проходить не менш як 7 міжзоряних об’єктів. Деякі з них захоплює гравітація нашого світила, але більшість летить далі. Проте ані тих, ані інших ми не бачимо.
Наприкінці 2020-х — початку 2030-х усе має змінитися. Почне працювати обсерваторія імені Вери Рубін та інші потужні телескопи. Очікується, що вони зможуть отримати дані про мільйони астероїдів у Сонячній системі, й серед них вже протягом перших 10 років буде виявлено від 15 до 70 міжзоряних об’єктів.
Який вигляд матиме апарат
Крім усього вказаного вище, у дослідженні описано основні технічні вимоги, яким має відповідати нова місія. Головне, що їх визначає, — висока швидкість і непомітність міжзоряних об’єктів. Майже напевно їх не вдасться помітити, аж поки вони не наблизяться до Головного поясу. А це означає, що для їхнього перехоплення у людей буде лише кілька тижнів чи місяців, перш ніж вони зникнуть назавжди.
Тому готувати місію після виявлення цілі буде ніколи. Вона вже має перебувати в точці Лагранжа, де може довго чекати свого часу, майже не витрачаючи палива. Однак їй все одно треба мати достатньо видатні за сучасними мірками технічні показники.
Як встановили вчені, місія повинна мати кількість зміни швидкості 3,0 км/с. Мінімальна відстань прольоту над міжзоряним об’єктом має складати 400 км, а відбутися вона має не далі 3 а.о. від Сонця. Швидкість космічного апарата при цьому має складати 100 км/с.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
