Вчені з Бристольського та Шеффілдського університетів створили візуалізацію клімату вигаданої планети Арракіс, яка є місцем дії знаменитого роману «Дюна» Френка Герберта. Метою дослідження була перевірка того, наскільки описані у книзі умови на поверхні відповідатимуть сучасним кліматичним моделям.
За основу вчені взяли кліматичну модель, яка зазвичай використовується для прогнозів земної погоди. Потім вона була доповнена даними про топографію та склад атмосфери Арракіса, що містяться в романах серії, а також в «Енциклопедії Дюни».
Згідно з книгами та фільмами, Арракіс є світом безжального світла зорі Канопус, нескінченних пісків, кам’янистих пусток та потужних буревіїв. Однак чим ближче до полярних регіонів, тим більш «витриманим» стає клімат. Тому міста Арракіса переважно розташовані саме там, а на полюсах Дюни є навіть невеликі крижані шапки.
Проте створена вченими кліматична модель показала інше. Насправді за таких умов найгостиннішими для людей будуть тропічні широти. На піку спеки температура в них сягатиме 45°C, тоді як у найхолодніші місяці не опускатиметься нижче 15°C. Людина цілком може існувати за таких умов.
Найекстремальніші температурні перепади виникатимуть у помірних широтах і приполярних зонах. Пісок улітку в них має прогріватися до 70°C (що відповідає книзі), в той час як взимку температура буде знижуватися до -40°C у помірних широтах і -75°C на полюсах. Такі показники смертельно небезпечні для людей, тож насправді ці регіони, швидше за все, залишалися б безлюдними, а міста сконцентрувалися б у тропіках.
Такий висновок здається контрінтуїтивним, адже екваторіальні області отримують більше енергії від зорі. Однак моделювання приполярних регіонів Арракіса показує, що тут набагато вологіше, а хмари густіші, й усе це розігріває клімат, оскільки водяна пара — це парниковий газ. Узимку ж починає діяти чинник полярної ночі.
Модель також показала, що в подібних умовах усе ж таки можливі невеликі дощі. Але вони будуть обмежені горами у високих широтах. Щодо полярних шапок, то їх тут бути не може. Будь-яка крига розтане влітку, а взимку на Арракісі немає снігу, який би дозволив сформувати шапки заново.
Загалом, хоч модель і показала низку розбіжностей із книгою, Арракіс справді міг би бути живим, хоч і вельми непривітним світом. До цього варто додати, що оригінальна «Дюна» була написана ще в 1965-му, коли до появи першої кліматичної моделі залишалося ще кілька років. З огляду на це, світ, який описав Френк Герберт, здається дуже правдоподібним навіть майже через шістдесят років після його створення.
За матеріалами https://nplus1.ru
