Вчені з Бристольського та Шеффілдського університетів створили візуалізацію клімату вигаданої планети Арракіс, яка є місцем дії знаменитого роману «Дюна» Френка Герберта. Метою дослідження була перевірка того, наскільки описані у книзі умови на поверхні відповідатимуть сучасним кліматичним моделям.
![](https://universemagazine.com/wp-content/uploads/2021/11/f4748da2-f9b44a35aef9abcda722f5c678cb4c24.jpg)
За основу вчені взяли кліматичну модель, яка зазвичай використовується для прогнозів земної погоди. Потім вона була доповнена даними про топографію та склад атмосфери Арракіса, що містяться в романах серії, а також в «Енциклопедії Дюни».
Згідно з книгами та фільмами, Арракіс є світом безжального світла зорі Канопус, нескінченних пісків, кам’янистих пусток та потужних буревіїв. Однак чим ближче до полярних регіонів, тим більш «витриманим» стає клімат. Тому міста Арракіса переважно розташовані саме там, а на полюсах Дюни є навіть невеликі крижані шапки.
![](https://universemagazine.com/wp-content/uploads/2021/11/70fc571c68fe24a5800da482d13fe84d.jpg)
Проте створена вченими кліматична модель показала інше. Насправді за таких умов найгостиннішими для людей будуть тропічні широти. На піку спеки температура в них сягатиме 45°C, тоді як у найхолодніші місяці не опускатиметься нижче 15°C. Людина цілком може існувати за таких умов.
Найекстремальніші температурні перепади виникатимуть у помірних широтах і приполярних зонах. Пісок улітку в них має прогріватися до 70°C (що відповідає книзі), в той час як взимку температура буде знижуватися до -40°C у помірних широтах і -75°C на полюсах. Такі показники смертельно небезпечні для людей, тож насправді ці регіони, швидше за все, залишалися б безлюдними, а міста сконцентрувалися б у тропіках.
Такий висновок здається контрінтуїтивним, адже екваторіальні області отримують більше енергії від зорі. Однак моделювання приполярних регіонів Арракіса показує, що тут набагато вологіше, а хмари густіші, й усе це розігріває клімат, оскільки водяна пара — це парниковий газ. Узимку ж починає діяти чинник полярної ночі.
Модель також показала, що в подібних умовах усе ж таки можливі невеликі дощі. Але вони будуть обмежені горами у високих широтах. Щодо полярних шапок, то їх тут бути не може. Будь-яка крига розтане влітку, а взимку на Арракісі немає снігу, який би дозволив сформувати шапки заново.
Загалом, хоч модель і показала низку розбіжностей із книгою, Арракіс справді міг би бути живим, хоч і вельми непривітним світом. До цього варто додати, що оригінальна «Дюна» була написана ще в 1965-му, коли до появи першої кліматичної моделі залишалося ще кілька років. З огляду на це, світ, який описав Френк Герберт, здається дуже правдоподібним навіть майже через шістдесят років після його створення.
За матеріалами https://nplus1.ru