Команда дослідників виявила рідкісну надзвичайно гарячу планету з високоексцентричною орбітою. TOI-1355 b обертається навколо своєї зорі, яка значно спекотніша за наше Сонце, лише за два земні дні. При цьому її орбіта змінюється дивним чином.
Гарячий юпітер TOI-1355 b біля гарячої зорі
Дослідник проєкту Норігару Ватанабе та професор Норіо Наріта з Вищої школи мистецтв і наук Токійського університету разом із міжнародною командою досліджують екзопланети й особливо цікавляться тими, які відрізняються від усього, що ми знаходимо в Сонячній системі. Як повідомляє сайт phys.org, нещодавно вони знайшли дещо справді важливе.
Команда науковців відкрила планету TOI-1355 b, яка є так званим гарячим юпітером, тобто подібна до найбільшого газового гіганта нашої системи, але обертається дуже близько до своєї зорі. У цьому випадку остання ще й набагато гарячіша за Сонце — 8400 °C (15 100°F) у порівнянні з 5500 °C (9900 °F) на поверхні нашого світила. Найцікавішою виявилася еліптична орбіта, якою обертається новий світ.
Коли астрономи досліджували зміну яскравості TOI-1355 на основі попередніх даних, вони виявили, що вторинне затемнення, явище, коли планета проходить за зорею, сталося раніше, ніж було передбачено для кругової орбіти. Це було незвично для гарячих юпітерів, що обертаються навколо гарячих зір, і саме тому науковці почали детально вивчати цей газовий гігант.
Підказки щодо причин зміни ексцентриситету орбіти
Космічний телескоп NASA для обстеження транзитних екзопланет (TESS) нещодавно виявив періодичне затемнення зорі TOI-1355, і команда Наріти визначила, що це було спричинено транзитом планети. Дослідники виміряли її масу та ексцентриситет орбіти — ступінь відхилення від кругової орбіти — на основі змін яскравості зорі та планети, спостережених за допомогою TESS.
Відкриття гарячого Юпітера з дуже ексцентричною орбітою важливе, бо це підтверджує теорію, що подібні світи біля великих зір можуть мати драматичну історію, пов’язану з динамічною міграцією, можливо, через гравітаційні взаємодії планет, які змінюють орбіти одна одної. Передбачається, що така взаємодія викликає високий ексцентриситет, який із часом стане більш круглим.
«Вважається, що планетна орбіта спочатку стала дуже еліптичною через гравітаційну взаємодію з іншими небесними тілами, такими як інші гігантські планети, а пізніше поступово скоротилася через припливний ефект своєї материнської зорі», — сказав Ватанабе.
Обмежений час на дослідження планети
Найбільшим викликом до цього часу було виміряти масу планети за зміною яскравості у даних TESS. Вченим довелося вивести більш складні рівняння моделі через її еліптичну орбіту.
Ця незвичайна орбіта може дати рідкісну можливість вивчити цей клас планет та те, як такі планети рухаються та еволюціонують. Але оскільки орбіта планети змінюється, спостерігати її після приблизно 2033 року вже не буде можливо.
Команда дослідників готує ще одну статтю про дослідження того, наскільки орбіта планети нахилена відносно обертання зорі. Також вони планують подати пропозицію на спостереження з використанням космічного телескопа James Webb NASA.
