Як відомо, учасники експедицій Apollo залишили на поверхні Місяця кілька кутових відбивачів, які використовуються для лазерної локації. Вчені спрямовують на них промінь лазера, після чого вловлюють відбитий сигнал. Це дозволяє визначити відстань до нашого природного супутника з похибкою лише кілька міліметрів. Завдяки рефлекторам ми знаємо, що він поступово віддаляється від Землі зі швидкістю приблизно 3,8 см/рік.
Варто зазначити, що за минулі півстоліття потужність випромінювання, яке відбивається рефлекторами Apollo, впала на порядок. Вважається, що це пов’язано з частинками пилу, що постійно осідають на їх поверхні, що підіймається з місячної поверхні ударами мікрометеоритів.
Щоб краще оцінити інтенсивність осідання пилу, розробники автоматичного апарату LRO закріпили на його корпусі аналогічний рефлектор. Проте завдання «попадання» лазерним променем в об’єкт, що знаходиться на селеноцентричній орбіті, виявилося не найпростішим. З 2009 року астрономи кілька разів направляли на LRO потужний лазер, але так і не змогли зареєструвати відбитий сигнал.
І лише недавно експеримент завершився успіхом. У рамках нового проекту колектив американських та французьких дослідників зумів нарешті вловити імпульс наземного лазера, що відбився від LRO. Це перший випадок успішної лазерної локації міжпланетного апарату.
За матеріалами: https://phys.org
