Як відомо будь-якому школяру, у Сонячній системі є вісім планет. Але так було далеко не завжди. Відразу після формування довкола Сонця оберталися сотні протопланет. Їхні діаметри становили від кількох сотень до кількох тисяч кілометрів.
Абсолютна більшість таких планетарних ембріонів загинула протягом перших мільйонів років існування Сонячної системи. Під час цієї бурхливої ранньої фази протопланети часто стикалися один з одним, руйнувалися, зливалися, а часом і просто викидалися за межі Сонячної системи. Лише кільком із них вдалося стати повноцінними планетами.
На думку деяких астрономів певний тип метеоритів, що падають на Землю, є фрагментами, залишеними від загиблих протопланет. Мова про урейліти. Це кам’яні метеорити, які зазвичай містять високий відсоток вуглецю у вигляді графіту та наноалмазів.
Ще недавно вчені не мали достатніх доказів цієї гіпотези. Однак у свіжому випуску журналу Nature Communications була опублікована стаття групи європейських дослідників. Вони провели аналіз алмазних зерен, знайдених в урейлітах після вибуху астероїда 2008 TC3 у небі над Суданом у 2008 році (метеорит Almahata Sitta). Результати дослідження показали, що ці алмази могли сформуватися тільки при тиску понад двісті тисяч атмосфер та температурах не менше 1000 °C. Це виключає можливість їхнього утворення під впливом ударної хвилі під час падіння астероїда або внаслідок хімічних реакцій у протопланетному диску. Такі умови могли виникнути лише у надрах великого небесного тіла.
Згідно з висновками дослідників, знайдені урейліти могли сформуватися або поблизу ядра кам’яної планети розміром з Меркурій (діаметр близько 5 тис. км) або у мантії планети розміром з Марс (діаметр близько 6,5 тис. км). Ця планета зіткнулася з іншою протопланетою та зруйнувалася. Частина її речовини була викинута в космос, ставши астероїдами, один із яких й впав на Землю у 2008 році.
За матеріалами https://www.theguardian.com
