Коли в середині 1960-х років космічні апарати передали перші зображення марсіанської поверхні, це стало великим розчаруванням як для багатьох учених, так і для простих людей. Стало зрозуміло, що Марс — холодний і пустельний світ, який навряд чи є населеним.
Однак у міру продовження досліджень з’ясувалося, що сусідня планета була такою не завжди. Мільярди років тому вона мала набагато щільнішу атмосферу і сприятливіший клімат. Наразі вчені виявили безліч слідів, залишених потоками води, які колись протікали марсіанською поверхнею.
Як приклад можна навести знімки, зроблені європейським зондом Mars Express. Він зафіксував мережу висохлих річкових долин у південних високогір’ях Марса. Цей регіон розташований на схід від 467- кілометрового ударного кратера Гюйгенс і на північ від рівнини Еллади.
Аналіз топографії свідчить про те, що марсіанські річки тут текли з півночі на південь. На думку вчених, це відбувалося 3,5 — 4 млрд років тому. Потоки води сформували долини шириною до 2 км і глибиною до 200 м. Надалі вони піддавалися сильній ерозії. Її сліди особливо яскраво виражені по краях долин.
З висоти марсіанська річкова мережа чимось нагадує гілки, що розходяться від головного стовбура. Таку структуру називають дендритною. Приклади подібних дренажних систем можна знайти і на Землі. Вважається, що у випадку з Марсом мережа розгалужених каналів була утворена комбінацією стоку води з центрального річища та сильних атмосферних опадів. Потужні потоки прорізали прилеглу місцевість, сформувавши новий ландшафт.
Головне питання полягає в тому, що було основним джерелом водних потоків. Вчені висунули безліч гіпотез з цього приводу — від виходу на поверхню підземних вод до льодовиків, що розтанули внаслідок вулканічної активності. Але одне можна сказати напевно — у ті часи Марс набагато сильніше нагадував Землю. Якщо на Червоній планеті колись і було життя, його сліди потрібно шукати в осадових відкладеннях тієї епохи.
За матеріалами http://www.esa.int
