Завдяки вдалій комбінації гравітаційної лінзи та технічних можливостей телескопа Hubble астрономам вдалося виявити найяскравіший квазар, що існував у ранньому Всесвіті. Його світло почало свою подорож крізь простір лише через 1 млрд років після Великого Вибуху.
Квазари є найяскравішими відомими нам об’єктами. Вони являють собою ядра найбільш активних галактик, у центрах яких розташовані надмасивні чорні діри, оточені потужними газово-пиловими акреційними дисками. У процесі поглинання надмасивною чорною дірою речовини диска відбувається виділення величезної кількості енергії на всіх довжинах хвиль електромагнітного спектра. Найпотужніші квазари випускають у сотні та тисячі разів більше світла, ніж увесь Чумацький Шлях.
Знову відкритий квазар отримав позначення J0439+1634 (J043947.08+163415.7). Його світність у 600 трлн разів перевищує світність Сонця. За оцінками астрономів, розташована в центрі J0439+1634 чорна діра в 700 млн разів важча за нашу зірку. Нагадаємо, що маса чорної діри в центрі Чумацького Шляху оцінюється в 4,3 млн сонячних.
Попри такі значні характеристики, навіть потужності телескопа Hubble не вистачило б, щоб побачити J0439+1634 – адже цей квазар знаходиться на самому кордоні Всесвіту, що спостерігається. На щастя, у розпорядженні астрономів опинився помічник. Ним стала тьмяна галактика, розташована майже точно на лінії між J0439+1634 та наземними спостерігачами. Її гравітація посилила світло квазара у 50 разів, що дозволило сфотографувати об’єкт.
Аналіз отриманих даних показав, що квазар непросто випромінює дуже багато енергії, але й сприяє формуванню великої кількості зірок. Щорічно у J0439+1634 утворюється до 10 тис. нових світил. Для порівняння: сучасний показник інтенсивності зореутворення у Чумацькому Шляху становить близько однієї зірки на рік.
Об’єкти, подібні до J0439+1634, існували в епоху реіонізації, коли випромінювання перших зірок висвітлило оточуючи галактики хмари нейтрального водню і викликало його часткову дисоціацію на електрони та протони (іонізацію), зробивши їх прозорими для видимого світла. Вивчення далекого квазара допоможе вченим краще розібратися в тому, як проходив цей процес. Тому вже найближчим часом астрономи планують провести його нові спостереження з використанням Дуже великого телескопа (VLT ESO) та комплексу радіоантен ALMA.
За матеріалами: https://www.spacetelescope.org
