Під час вивчення супутникових даних американські вчені виявили найбільшу блискавку в історії. Її довжина становила 829 км.
Більшість блискавок має довжину не більше 15 км, яка визначається висотою грозової хмари та відстанню до землі. Однак існують також і горизонтальні блискавки, які можуть мати куди більшу протяжність. Блискавки довжиною понад 100 км називають мегаблискавками.
За словами вчених, менше ніж 1% гроз супроводжується мегаблискавками. Вони виникають унаслідок тривалих гроз, які зазвичай тривають 14 годин і більше, і мають величезні розміри, охоплюючи площу, яку можна порівняти за територією з островом Сицилія. Середньостатистична мегаблискавка «вистрілює» п’ятьма-сімома розгалуженнями, що б’ють по землі зі своєї горизонтальної траєкторії по небу.
Протягом багатьох років метеорологи використовували для виявлення і вимірювання блискавок наземні антени. Вони вловлювали радіосигнали, випромінювані блискавками, а потім оцінювали місце розташування і швидкість руху на основі часу, необхідного сигналам для досягнення інших антенних станцій у мережі.
Усе змінилося після того, як для фіксації блискавок стали використовуватися супутники. У 2016 році Національне управління океанічних і атмосферних досліджень запустило геостаціонарний апарат GOES-16. Щодня він відстежує близько мільйона блискавок. Його детектори дозволяють виявляти їхнє точне місце розташування і довжину.
Під час повторного вивчення архівних даних GOES-16, вчені з Університету Аризони виявили рекордну мегамолінію. Вона утворилася в жовтні 2017 року над Великими рівнинами й мала довжину 829 км. Це на 61 км більше за минулого рекордсмена, зафіксованого під час грози у квітні 2020 року на півдні США.
На думку дослідників, на Землі існують ще екстремальніші погодні явища. Їх вдасться знайти в міру накопичення спостережних даних.
Раніше ми розповідали про гігантський струменевий розряд у верхніх шарах земної атмосфери, випадково зазнімкований екіпажем МКС.
За матеріалами Eurekalert
