Добірка з 12 фактів про найближчу до Землі планету Сонячної системи.
- Діаметр Венери становить 12 100 км (всього на 5% менше від земного), сила тяжіння на її поверхні дорівнює 90% земної. Через це планету іноді називають “сестрою Землі”.
- Поверхня Венери завжди прихована густим шаром хмар. Через це, до початку космічної ери, умови на венеріанській поверхні були невідомі та залишалися предметом різних спекуляцій.
- Атмосфера Венери на 96% складається з вуглекислого газу, її тиск на поверхні еквівалентний 92 атмосферам. Це створює найпотужніший парниковий ефект. Через нього температура поверхні планети становить 470 °С. Це вище за точку плавлення свинцю, олова та цинка.
- Щільність атмосфери Венери становить 6,5 % від густини рідкої води на Землі. У цих умовах вуглекислий газ фактично набуває деяких властивостей рідини.
- Венера не має магнітного поля. Через це сонячний вітер поступово «видує» з неї всі легкі гази, у тому числі водяну пару, яка там міститься в невеликих кількостях. Вважається, що він може бути залишком древнього океану, який імовірно існував на Венері в далекому минулому.
- На відміну від більшості планет Сонячної системи, Венера обертається ретроградно — у напрямку, протилежному до її орбітального руху.
- Венера здійснює один оберт навколо Сонця за 224 земні дні, у той час, як період обертання планети навколо своєї осі становить 243 дні. Отже, венеріанський рік коротший від венеріанського дня, який відраховується в «зоряній» системі координат. Проте сонячна доба там триває 117 земних діб.
- Більшість деталей рельєфу Венери мають жіночі імена. Виняток становлять лише області Альфа та Бета, а також гори Максвелла.
- Аналіз радарних карт Венери показав, що її поверхня досить молода. Здебільшого вона вкрита рівнинами, які утворилися внаслідок вулканічної активності. Приблизно 300 — 500 млн років тому планета пережила якусь подію, через що практично вся її поверхня була залита лавовими потоками.
- У XVII-XVIII ст. деякі астрономи заявляли про відкриття супутника Венери, який навіть отримав ім’я, Нейт. Проте такі спостереження показали, що це помилка. Отже, Венера та Меркурій — дві планети Сонячної системи, які не мають власних супутників. Існує теорія, що у далекому минулому, Меркурій міг бути супутником Венери.
- Екстремальні атмосферні умови роблять Венеру однією з найскладніших планет для вивчення в Сонячній системі. Жоден зі спускальних апаратів, які сідали на її поверхню, не пропрацював там понад дві години.
12. У другій половині 1960-х років у NASA був розроблений проєкт пілотованого обльоту Венери на базі техніки, створеної для програми Apollo. Запуск корабля з трьома астронавтами був запланований на 31 жовтня 1973 року. Експедиція досягла б своєї мети 3 березня 1974 року. План обльоту передбачав радарне сканування венеріанської поверхні та скидання на неї 14 безпілотних зондів. Повернення на Землю мало відбутися 1 грудня 1974 року. Але через урізання космічних бюджетів проєкт так і залишився на папері.
