У четвер, 3 липня 2025 року, Земля пройде афелій — точку орбіти, у якій вона перебуває на найбільшій відстані від Сонця. Цього дня нас розділятиме від зорі 152,087 млн км. Проте, попри цю «дальність», на земному кліматі це майже не відображається. І ось чому.
Нахил осі — головний двигун сезонів
На перший погляд, здається парадоксальним, що Земля найдалі від Сонця саме влітку. Адже у цей період вона отримує лише близько 93,55 % сонячного випромінювання від того, що отримує взимку, коли перебуває у перигелії — найближчій точці до Сонця (147,1 млн км). Але головним фактором, який визначає зміну пір року, є нахил земної осі на 23,4°, а не відстань до Сонця.
Нахил осі забезпечує сезонні зміни, адже саме він визначає, яка частина планети отримує більше світла протягом року. Без цього нахилу не було б весни, літа, осені та зими, а дні й ночі завжди тривали б по 12 годин. У полярних регіонах панувала б вічна зима, а на екваторі — постійне літо з тропічними зливами. Саме тому цей кут нахилу вважається критичним для виникнення й еволюції життя на Землі.
Парадокс Північної півкулі
Цікаво, що у Північній півкулі, попри більшу віддаленість від Сонця влітку, температура зазвичай на 2,3°C вища, ніж у Південній півкулі влітку. Причина — у географії: більшість суші зосереджена саме на півночі, а суша нагрівається значно швидше, ніж вода. Океани ж, якими вкрита Південна півкуля, краще утримують тепло, але повільніше його накопичують.
Для порівняння: на Марсі, де нахил осі становить 25°, вплив афелію і перигелію значно відчутніший, оскільки орбіта планети має більший ексцентриситет (0,092). Унаслідок цього температурні відмінності між сезонами на Червоній планеті можуть досягати 30°C, що є важливим чинником під час планування місій на Марс.
Не відстань, а нахил
Отже, хоча афелій — це цікавий астрономічний факт, який справді впливає на кількість сонячного світла, що досягає Землі, ключовим двигуном змін пір року залишається саме нахил земної осі. І без нього наша планета була б зовсім іншою.
Отже, хоча афелій і перигелій мають певний вплив на земний клімат, він губиться на тлі тієї вирішальної ролі, яку відіграє нахил земної осі. А ось із деякими іншими планетами Сонячної системи ситуація інша. Як приклад можна розглянути Марс. Його вісь має схожий нахил (25°), але при цьому ексцентриситет орбіти набагато вищий і становить 0,092. І ось це вже істотно позначається на кліматі Червоної планети, роблячи зміну сезонів набагато різкішою. Марс проходить перигелій, коли у Південній півкулі літо. Тому літні температури на півдні Червоної планети можуть бути на цілих 30°C вищими, ніж літні температури на півночі. І цю обставину доводиться враховувати під час планування космічних місій.
