Перші океани з’явилися на Червоній планеті приблизно чотири мільярди років тому — майже одразу після завершення її формування. Це приблизно на 200-300 млн років раніше, ніж вважалося досі. Про це свідчать результати нового наукового дослідження, опублікованого в журналі Nature.
Те, що в далекому минулому на Марсі існували річки, озера та моря, зараз практично не підлягає сумніву. Основне питання полягає в тому, скільки саме там було води та як довго вона існувала в рідкому вигляді. Оцінки передбачуваного об’єму марсіанського океану не збігаються з оцінками сучасних покладів водяного льоду та кількості води, яка, ймовірно, випарувалася в космос за останні 4 млрд років.
Суперечливим є і питання, яким був основний стан марсіанської гідросфери. Багато вчених вважають, що навіть у далекому минулому основна частина води на Червоній планеті перебувала в замороженому стані та розтоплювалася лише за часів падіння астероїдів і найпотужніших вулканічних вивержень.
Щоб відповісти на ці запитання, група американських планетологів з університету Каліфорнії в Берклі (University of California, Berkeley) вивчила структуру берегової лінії стародавнього марсіанського океану. Варто зазначити, що деякі вчені в принципі сумніваються в її існуванні. На їхню думку, різниця висот між різними ділянками передбачуваної берегової лінії надто велика, щоб вона могла належати до єдиної водойми з загальним рівнем води.
У своєму дослідженні планетологи показали, що ці невідповідності зникають, якщо взяти до уваги фактор провінції Фарсіда (Tharsis) — величезного нагір’я, де розташовуються знамениті марсіанські супервулкани. Раніше вважалося, що ця провінція сформувалася вже після виникнення марсіанського океану, і цей процес був досить швидким. Однак, вивчивши рельєф плато та прилеглих до нього північних рівнин, учені помітили, що воно має молодший вигляд, ніж берегова лінія.
Після цього планетологи створили модель, в якій Фарсіда сформувалася вже після появи океанів, причому цей процес був поступовим. Виявилося, що практично всі спотворення й невідповідності в береговій лінії пов’язані з наслідками поступової деформації океанічного дна під впливом вулканів, що зростали. При цьому зникли й невідповідності з передбачуваною кількістю води. На перших етапах формування Фарсіда чинила не настільки сильний вплив на кору планети. А це означає, що глибина марсіанського океану була меншою, ніж вважалося раніше, і він містив менше води.
На думку дослідників, стародавній марсіанський океан, що колись вкривав Аравійську рівнину, утворився 4 млрд років тому, в той час, як провінція Фарсіда почала формуватися 3,7 млрд років тому. Цей океан містив у собі близько 3% від загального обсягу води в океанах Землі. Після появи Фарсиди тепло та вулканічні гази створили парниковий ефект, який розігрів поверхню та дозволив воді перебувати в рідкому стані протягом тривалого часу. У міру поступового зростання нагір’я, площа й обсяг океану постійно змінювалися. Це породило дивні риси в береговій лінії, а пізніше зробило океан набагато глибшим, ніж він був спочатку.
За матеріалами https://www.eurekalert.org
