За допомогою телескопа Chandra астрономи вивчають сусідню галактику з активним ядром. У ній вони знайшли незвичні іонізаційні конуси й дослідили, як змінювалася світність центральної області протягом останніх тисяч років.
Іонізаційні конуси галактик
Сусідня лінзоподібна галактика NGC 5252 містить надзвичайно витягнуті конуси з іонізованого матеріалу. Нещодавні спостереження, проведені міжнародною групою астрономів, дозволили вивчити ці дивовижні структури й отримати важливу інформацію про їхні властивості.
Іонізаційні конуси — це потоки іонізованого матеріалу, що виходять з активних галактичних ядер (AGN). Вони досягають розмірів у десятки тисяч світлових років і спостерігаються переважно в сейфертівських галактиках типу II. Вивчення цих структур може допомогти нам краще зрозуміти взаємодію між AGN та рештою матеріалу зоряної системи.
Один із найбільших іонізаційних конусів у нашій частині Всесвіту розташований у галактиці NGC 5252-a типу 1.9 Сейферта на відстані близько 329 млн світлових років від нас. Попередні спостереження даних утворень у NGC 5252 показали, що вони простягаються на понад 130 000 світлових років у діаметрі та складаються з кількох дуг, обмежених подвійним конусом, що оточує ядро галактики.
Нові дані щодо іонізації ядер галактик
Нещодавно група астрономів на чолі з Чень Вангом із Сяменьського університету в Китаї придивилася до цих конусів ближче, досліджуючи їх у рентгенівських променях. Для цього вони використовували рентгенівську обсерваторію NASA Chandra.
Спостереження, проведені командою Ванга, виявили зовнішню рентгенівську дугу конусів, що сягає приблизно 65 000 світлових років від ядра NGC 5252. Загалом рентгенівські зображення показують, що конусні структури здебільшого слідують за напрямком оптичних іонізаційних конусів у південно-східному та північно-західному напрямках.
Дані Chandra дозволяють припустити, що спостережуване подовжене м’яке рентгенівське випромінювання зумовлене фотоіонізацією, а джерелом конусів є активне галактичне ядро NGC 5252. Щобільше, було виявлено, що зі збільшенням відстані від нього цей параметр залишається постійним або дещо зменшується.
Спостереження Chandra також показують, що передбачувана світність ядра NGC 5252 раніше була набагато вищою, ніж його поточна світність. За оцінками астрономів, вона могла зменшитися приблизно на 98% за останні 64 000 років. Вони припускають, що причиною такої зміни яскравості могло стати злиття галактики з якимось незначним об’єктом.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
