Апарат TGO вперше зумів зареєструвати в марсіанській атмосфері хлороводень (HCl), водний розчин якого в побуті відомий, як соляна кислота. Відкриття було зроблено за допомогою встановленого на борту зонда спектрометра ACS. Ознаки хлороводню з’явилися в спектрах атмосферних газів під час глобальної пилової бурі та поступово зникли після її закінчення.
Донедавна було відомо, що хлороводень трапляється в атмосферах двох планет Сонячної системи: Землі та Венери. На Землі він потрапляє в повітря з морів і океанів, коли частинки морських солей перетворюються на аерозоль. Після взаємодії з атмосферним киснем вони виділяють хлор, який потім реагує з водневмісними сполуками й утворює хлороводень. На Венері ця сполука є основним «постачальником» хлору у верхні шари газової оболонки, де вона розпадається під дією сонячного світла і стає одним із головних чинників, що забезпечують стабільність вуглекислотної атмосфери.
Передбачалося, що хлороводень існує й на Марсі, але довгий час спроби його виявити ні до чого не приводили. З урахуванням можливостей наявних інструментів було зроблено висновок, що молекул HCl у марсіанській атмосфері дуже мало — не більше ніж 0,2–0,3 частинки на мільярд (ppbv). Прорив стався лише 2018 року, коли на Червоній планеті почалася глобальна пилова буря. Після неї TGO зміг уперше зареєструвати цей газ у її атмосфері. Його концентрація коливалася в діапазоні 1 до 4 ppbv, максимально високою вона виявилася на висотах 20–30 км у південній півкулі. Після завершення бурі орбітальний апарат поступово переставав детектувати HCl.
Той факт, що хлороводень не завжди присутній у марсіанській атмосфері, змушує переглянути багато уявлень про хімічні процеси на Марсі. Вчені запропонували дві основні гіпотези про те, що є його джерелом — ним можуть бути підняті з поверхні частинки пилу або ж активні вулканічні процеси. Сплеск концентрації HCl під час пилової бурі говорить на користь першої версії. Щоправда, вченим залишається незрозумілим сам механізм «перетворення» хлору з поверхні на газоподібний хлороводень. Також їм належить знайти відповідь на питання, куди він зникає після завершення пилових бур.
За матеріалами http://press.cosmos.ru
